Канатний трамвайчик у Сан-Франциско: must go!
Кадри з кіно, які оживають у Сан-Франциско! Хто не мріяв застрибнути у канатний трамвайчиу (Cable car) на ходу, вчепившись за поручень? А їхати пагорбами міста, стоячи на найнижчі сходинці старого трамвайчика? У Сан-Франциско dream comes true.
Старі трамвайчики майже казкові. Те, що вони справжні, а не з кіно, розумієш лише, коли сам їдеш на Cable Car.
Перші перевезення пасажирів на канатному трамвайчику почались у далекому 1873 році. Відтоді дизайн канатного трамвайчика незмінний – дерев’яні лавки всередині та з двох боків.
Як незмінне і те, що досі на кінцевих зупинках вручну розвертають вагон. Це дивовижно. Роблять це кондуктор та водій.
Скажу правду, їхати всередині трамвайчика зовсім неприкольно. Коли багато туристів, усі стоять у тебе над головою. Ти нічого не бачиш довкола, а головне – не відчуваєш драйву.
А от коли ти сидиш на зовнішній лавці чи стоїш на сходинці – оце воно! Справжній кайф!
До речі, на сходинках дозволяється стояти лише вісьмом. Чотири сидячих місця – вісім «висячих». Тут дуже жорстокі правила. Тож не дивуйтесь, якщо вас попросять зійти. Так само не дозволяють застрибувати у трамвайчик, якщо він не зупинився. Оті кадри з кіно – лише кадри з кіно.
Одна поїздка у канатному трамвайчику – 7 доларів. Місцеві, насправді, не користуються цим видом транспорту. Це радше туристична атракція.
У мене був денний проїзний на всі види транспорту. Тож я покаталась на всіх трьох маршрутах Cable Car. Особливий кайф – вечірня поїздка. Туристів взагалі нема. Лише я і водій.
Джессі. Так звати водія. Він із Сан-Франциско. Працює тут уже 8 років. Сам він – музикант. Але то не стабільно. Тому працює водієм Cable Car. А вже у вільний час займається музикою. Він багато сміється. Багато розповідає. Не уявляє іншої роботи, де б він щодня зустрічав так багато людей з різних країн.
Джессі із закритими очима може сказати, звідки хто приїхав. За вісім років навчився розрізняти людей за кольором шкіри, розрізом очей, за акцентом та навіть поглядом.
Джессі щодня перемикає руками важелі, паралельно натискаючи ногами на педалі. Все працює так само, як і 100 років тому. Джессі жартує, що за 8 років став справжнім качком – перемикати важелі ще та робота! Зате дуже подобається дівчатам!