Куксхавен: прогулянка у лютому
У Куксхавен (Cuxhaven) туристи їдуть заради Північного моря. І часто забувають про саме містечко. І зовсім дарма. Незважаючи на свої невеликі розміри, містечко дуже і дуже різноманітне. Незважаючи на страшний лютневий холод, час за прогулянкою минув непомітно. Уявляю, як тут чудово навесні чи влітку.
Почну з того, як дістатися – щоб більше не відволікатись на цю тему. З Гамбурга щогодини їде сюди поїзд. З Куксхавена експрес курсує теж щогодини. Шлях у дорозі – близько двох годин. Денний квиток коштує 23 євро (станом на лютий 2017 року) – обидві сторони. Важливо: квиток діє один день. Тобто можна і тричі з’їздити до Гамбурга і назад. У квитку чітко вказано дату. Чи потрібно його компостувати? Ні, не треба. Купленого квитка достатньо для проїзду. У самому поїзді ходить контролер, який, власне, закомпостує ваш проїзний талон.
Коли виходиш із поїзда, то відразу все зрозуміло – приїхала до маленького провінційного містечка. Два шляхи, безліч припаркованих велосипедів. Місцеві їх залишають тут, а самі їдуть на роботу до Гамбургу чи сусідніх містечок.
Звичайно, вийшовши з вокзалу, відразу ж закрадається думка – а що тут робити? Ось буває так: у всьому відчувається провінційність. І одразу ж нападе туга: ну, подивлюсь я море, а що далі? У цьому-то і найголовніша помилка! Ідіть, дивіться море, а потім повертайтеся вивчати місто – якщо ви, як і я, приїхали на одноденну екскурсію, а не тривалий відпочинок.
Перше, що впадає у вічі (спробуй її не помітити!) – це водонапірна вежа. Напевно, через те, що вона стоїть у самому центрі, її видно з усіх боків, вона й стала головним символом Куксхавена. Красиві. Старий. Цікава.
Водонапірну вежу (Wasserturm Cuxhaven) ввели в експлуатацію у 1897 році. Вона була у робочому стані до 2004 року. Взагалі будівництво цієї вежі було надзвичайною потребою. Всі боялися холери, яка в 1892 бушувала в Гамбурзі. І щоб уникнути заражень інфекційними хворобами, і було ухвалено рішення про будівництво цієї вежі.
Поруч із водонапірною вежею милий парк з невеликим озером. Передбачливі німці скрізь поставили таблички “Не пірнати!!!!”.
Неподалік вежі ще одна стародавня пам’ятка – корабель «Герміона». Це єдиний дерев’яний корабель свого роду, що зберігся в Німеччині. Цей корабель був спущений на воду у 1904 році. Його багато разів перейменовували. Але врешті-решт залишили першу назву «Герміона».
Куксхавен – дуже приємне для очей місто. Його будиночки охайні та милі. Таке типове недешеве курортне містечко з фільмів.
Головна пристань знаходиться за десять хвилин ходьби від вокзалу. Якщо гуляєте без карти, як і я цього разу, йдіть на запах моря. Жартую. Дорога до моря позначена двома словами – Alte Liebe («Старе кохання»).
Старий маяк – ось ще один покажчик того, що ви йдете у правильному напрямку. Він також історична цінність, а також місцева гордість. На цьому місці його було встановлено в 1803 році. Як маяк він функціонував до 2001 року.
Сама пристань дуже атмосферна. У лютому, коли поруч ні душі, можна багато подумати. До речі, що вона завжди була місцем натхнення, свідчить вірш Гейне від 1823 року. Воно також стало символом Куксхавена.
Тут же безліч магазинчиків із сувенірами, кафешки, а також пристань, звідки можна поїхати на острови – дивитися тюленів.
Ця пам’ятка – на згадку про загиблих у війнах саперам.
Якщо йти далі – вздовж моря – можна потрапити в Кугельбак (Kugelbake). Про це читайте тут: Куксхавен: пішки по зимовому морю
У Куксхавені якось спокійно. Напевно, цим він і затишний. Немає суєти. Є море, гарні будинки, парки, усміхнені люди.
Я знаю, що влітку все по-іншому. Тут багато людей, багато чайок, качок. І про спокій, мабуть, можна лише мріяти. Але зараз цього нема. Є лише море, ти і твої думки.
Дорогою назад я пішла шукати замок Рітцебюттель (Ritzebuttel). Я не дуже уважно стежила за вказівниками. Тому одразу ж пропустила замок. Ще б пак! Я побачила гарний будинок, схожий на замок, але там була вивіска ресторану. Цей мене й спантеличило. Але я повернулася. Побачила покажчики, розпитала місцевих – все сходиться. Це цей замок Ritzebuttel.
Я не знаю, може, я дорослішаю і стаю романтиком, але просто сиділа на лавочці і дивилася на замок. Він гарний. Тут спокійно. Добре.
Як свідчить історія, замок було збудовано ще у 14-му столітті. І зараз ця будівля чи не одна з найдавніших у регіоні. Замкова вежа збереглася донині у своєму первозданному вигляді. Колись у цьому замку засідали гамбурзькі сенатори – у ті часи, коли Куксхавен не був самостійним містом, а лише частиною великого Гамбурга.
