Музика на Эльбі

Sold out! Щодня я заходила на сайт Elbphilharmonie (Філармонія на Ельбі) – а раптом з’явиться хоч один квиток на концерт. Ні, нічого, все розпродано. Звісно, ??всі почали купувати квитки задовго до офіційного відкриття філармонії. І лише я цього не зробила. А схаменулась лише недавно. Але я й не знала, що поїду до Гамбургу!

Моя поїздка до Гамбурга була настільки спонтанною, якими раніше не були інші подорожі. Випадково зайшовши на сайт Wizzair, побачила дешеві квитки на літак. Не замислюючись ні про що купила їх. 750 гривень туди та назад! Ще б пак! І, звичайно, моєю метою №1 став візит до філармонії на Ельбі. Я просто горіла цим. І яким було розчарування, коли не знайшлося жодного квитка для мене. Я щодня – цілий січень – моніторила сайт Elbphilharmonie, але марно.

Відразу після прильоту я визначилася: увечері піду до філармонії, подивлюся на неї у вечірньому світлі. Може, піду всередину на екскурсію. “Може” – тому що в місті сніг, майже нічого не видно. А вдень за будь-якої погоди відкриваються шикарні краєвиди на Гамбург. Більше планів на Elbphilharmonie не було.

У філармонії людно. І байдуже, що понеділок. Він нічим не гірший за інші дні. Я вже збиралася піднятися на оглядовий майданчик у Elbphilharmonie – туди вхід безкоштовний. Але вирішила зайти до кас. На годиннику 18.00. Працює два віконця. Біля одного стоять люди. Інше – вільно. Запитую, чи є квитки на завтра чи післязавтра. Дівчина відправляє до каси попереднього продажу. А там… а там сиділа велика рудоволоса доросла жінка, яка округлила очі під час мого запитання і сказала: «Ви що! Які квитки на завтра?!?! Навіть на червень нема! До липня все розпродано!». «Омайгод» – моя відповідь була короткою. Так сталося, що саме ця жінка мені нашіптала, щоб я повернулася до першого віконця і трохи постояла там. З 18.00 до 18.15 (іноді до 18.30) можуть з’явитись квитки. Рідко, звичайно, але спробувати варто. Ще й як варто! Я повернулася до першого віконця і заявила дівчині-касиру, що чекатиму на квитки. Разом зі мною стояли ще кілька дідусів та бабусь.

День у день. Тільки так можна підстерегти квитки до філармонії. Жодних завтра чи післязавтра. Потрібно приходити та чекати – ось і вся інтрига. Касир зізналася, що часто люди чекають на порожню. Але мені пощастило. Декілька квитків з’явилося. 14 євро – і я йду на концерт. Чесно кажучи, я навіть не знала, хто виступає цього вечора.

Сама філармонія – це щось неймовірне. Проста зовні, унікальна усередині. Концерт о 19.30 відбувається у найголовнішому залі Elbphilharmonie – Grosser Saal. Це той самий, який всі бачили у презентаційних роликах та сюжетах ТБ, – найбільший та вражаючий. Я не знала, де я сиджу, чи буде хоч щось видно/чути. У квитку вказують поверх та літеру твого входу. У мене 13 поверх та буква «І». Хто купує заздалегідь, той точно все знає – дивлячись схему зали. Та не я. Радію тому, що дали.

Сам оркестр розташований на 12 поверсі. Увесь зал займає 6 поверхів. Я читала, що в цьому залі немає жодного «невдалого» місця, адже все продумано до найдрібніших деталей. Але чомусь була впевнена, що сиджу далеко на відшибі. Яким же було здивування, що моє місце ліворуч від сцени – зовсім поруч з оркестром.

У мій день був концерт Funkelkonzert XXL “Leinen Los!”. Класику грали дуже молоді музиканти під керівництвом досвідченого диригента Клеменса Маліча. Зізнаюся, я нічого не розумію в класичній музиці. Я оцінюю все вухами – чи подобається мені музика та звучання. І, звичайно, чи подобаються самі музиканти, які грають.

Так! І ще мільйон разів так. Юні та амбітні, відкриті та незіпсовані славою. Вони грали так, ніби вперше на сцені – і хочуть усім довести, що вони найкращі. Посмішки не сходили з їхніх облич півтори години. Але вони на сцені були не самі. Допомагати цього вечора їм прийшов хор – з дівчат та хлопчиків. А з ними – поп-музики зі своїми інструментами. Класика, яка переходила в сучасну музику, хор, який співає популярні пісні, оперна співачка, яка підхоплювала реп вокалістів. Неймовірно! Не знаю, яка музична якість почутого, але на рівні емоцій – це було круто. Я усміхалася весь концерт. Мені було дуже радісно. Зал аплодував стоячи.

А ще мене дуже втішило, що моєю сусідкою була дівчина-інвалід. У філармонії на Ельбі передбачили не лише ідеальну акустику, а й найдрібніші деталі для зручності всіх людей. У лавах є спеціальні «порожні» місця, куди ставлять інвалідні візки з особливо вдячними глядачами.

А ще у залі було багато дітей. Причому навіть дівчата років 8. У гарних сукнях і з милими зачісками. Німці цілими сім’ями ходять до філармонії.

30 січня 2017 року